20 лютого – пам’ятна дата для українського народу. Саме у цей день у нашій державі зі скорботою в серці згадують учасників Революції Гідності та Героїв Небесної Сотні. З цієї нагоди Житомирський-економіко гуманітарний інститут вшанував пам’ять загиблих воїнів.
МОНОЛОГ ОСИРОТІЛОГО БАТЬКА
Сину мій, падає небо!
Хіба ти один в силі його зупинити?
Я боюся, молюся за тебе.
Ти – єдиний. Ти – юний.
Тобі – жити й жити. …
Ти не дав небу впасти на землю.
Ти тримаєш його ще й досі.
Тільки б жертва була не даремна.
Тільки б дим не затягував просинь.
Ти прости, мій єдиний сину,
Що припав тобі жереб такий.
Я спізнився на дві лиш години,
А між нами тепер віки.
Як же жити, синочку, без тебе,
Коли все в мені плаче-голосить?
Ти ж був мені сонцем і небом,
Срібний сміх твій дзвенів стоголоссям.
Буду жити без тебе, дитино,
Жити так, щоб не падало небо.
Біль нестерпний крізь роки нестиму.
Буду жити… За себе й за тебе.
Я не знала ні батька, ні сина.
На Майдані у день той не була.
Та як мати і просто людина
Монолог цей я серцем почула.
