Інформація про інститут

Історія створення

За роки проголошення незалежності, розширення міжнародних контактів, розбудови демократичного суспільства на основі Конституції України в нашій державі виникла низка приватних навчальних закладів, оскільки Україна мала нагальну потребу у ВНЗ, навчальні програми яких були б адаптовані до швидких змін ринку праці у світовому інформаційному постіндустріальному суспільстві.

Сьогодні настаои часи, коли державні та приватні вищі навчальні заклади конкурують. Майбутні спеціалісти вибирають серед них такі, що пропонують відповідний рівень освітянських послуг. Це надає студентам можливість отримати знання, потрібні для успішної роботи в умовах інформаційного простору, що постійно змінюється.

Одним із таких сучасних ВНЗ є Університет “Україна” – неприбутковий вищий навчальний заклад недержавної форми власності. Основною метою діяльності університету є надання вищої освіти всім бажаючим, у тому числі молоді з особливими потребами, через запровадження сучасних технологій навчання. Найкращим способом соціального захисту в умовах ринкової економіки є професійні знання, котрі може надати Університет “Україна”.

На даний момент “Україна” – один із найпотужніших навчальних закладів нашої країни, процес навчання в якому ведеться на основі новітніх освітніх технологій, в якому проводяться глибокі наукові дослідження, зокрема із залученням студентів. Це заклад, де багато уваги приділяється навчанню людей із особливими потребами, який має власну потужну структуру, готує високоякісних спеціалістів, працевлаштування яких, саме через рівень підготовки, не викликає особливих проблем; займається соціальним захистом своїх вихованців. “Україна” є міцним просвітницьким і духовним центром.

Ідея створення цього університету виникла поволі. Спершу це був центр розвитку людини при Національному технічному університеті “КПІ”, який тоді очолював П.М.Таланчук. Пізніше обласна державна адміністрація Кіровоградщини попросила створити навчальний заклад для невеликої групи інвалідів. Але Петро Михайлович поглянув на цю проблему ширше, адже такі прошарки нашого населення, як інваліди, в`язні та військові не були обласкані педагогічною увагою (за статистикою в Україні людей із особливими потребами було 2 мільйони; в’язнів – 240 тис.; військовослужбовців – 300 тис.).

Усі ці три категорії об’єднує спільна риса у площині освітніх послуг – вони мають обмежені можливості пересування до інтегрованих центрів навчання. І у свою чергу ця обставина зумовила розробку нової технології – дистанційного навчання, що забезпечувала б можливість передавати, транслювати знання на відстань. Маючи такі технології, можна надавати послуги в різних регіонах не тільки в Україні, а й поза її межами. Є люди, котрі не бажають залишати на тривалий час свою роботу чи місце проживання, але все ж прагнуть підвищити фаховий, культурний і освітній рівень. За помірну плату вони можуть одержати вищу освіту з обраної спеціальності.

День 18 лютого 1999 року назавжди увійде в історію освітніх закладів України: саме тоді Київська міська рада прийняла рішення про створення вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” й доручила Київській міській держадміністрації виступити співзасновником університету.

7 травня 1999 року університет зареєстровано як неприбутковий навчальний заклад змішаного фінансування. Того ж року на засіданні Державної акредитаційної комісії було проліцензовано 21 спеціальність.

Президентом Університету “Україна” є Петро Михайлович Таланчук – перший міністр освіти (1992-1994 рр.) незалежної України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук України (з 1992 р.).

Народився П.М. Таланчук 1 липня 1938 року на Київщині в селянській родині. Батько, Михайло Семенович, загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни. Мати, Домна Іллівна, працювала в колгоспі, ставила на ноги двох синів.

Після закінчення сільської школи Петро Михайлович працював у колгоспі, служив в армії, навчався у військово-морському училищі. Здобув фах інженера в Київському політехнічному інституті, який закінчив із відзнакою в 1965 році. Пройшов шлях від студента до ректора (1987-1997 рр.) цього навчального закладу.

Таланчук П.М. доклав багато зусиль для реформування галузі освіти і науки, став ініціатором створення і президентом Академії інженерних наук України (1991 р.), членом чотирьох Міжнародних академій. Автор п’ятдесяти запатентованих винаходів та понад 350 наукових робіт, серед яких підручники та посібники.

Основними напрямами наукової діяльності є: в галузі технічних наук – приладобудування; в галузі гуманітарних наук – освіта, наукознавство, педагогіка.

Нині сферою громадянських інтересів П.М. Таланчука є соціальні, державотворчі, молодіжні проблеми незалежної України.

На сьогодні у різних регіонах України діє 31 територіально відокремлений структурний підрозділ Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, в яких навчається понад 22 тисячі студентів. Це інститути, філії, коледжі у Білій Церкві, Вінниці, Горлівці, Дніпропетровську, Житомирі, Кіровограді, Луганську, Миколаєві, Новій Каховці, Полтаві, Рівному, Хмельницькому та інших містах України.

„В особі Університету “Україна” ми маємо достатньо розвинуту структуру, здатну виконувати всі завдання елітою вищого закладу освіти. Наскільки швидко ми знайдемо місце під сонцем серед національних вищих закладів освіти України залежить від нас із Вами…” [П.М. Таланчук]

Житомирщина посідає одне з останніх місць серед областей України як за кількістю фахівців із вищою освітою, так і за кількістю випускників шкіл, яким вдається вступити до вузів. До того ж, останній показник разів у чотири нижчий, ніж середній в Україні. Крім того, склалося так, що навчання багатьом престижним спеціальностям (таким, приміром, як “Міжнародні відносини”, “Журналістика”) зосереджено, передусім, у Києві і, як правило, є недоступним для випускників шкіл області.

Петро Михайлович Таланчук, засновник Університету “Україна”, понад 30 років співпрацював із доктором технічних наук, професором Борисом Борисовичем Самотокіним. Життя їх поєднало в 1967 році з моменту приходу Самотокіна в Київський політехнічний інститут. Із виникненням Університету “Україна” в Києві П.М. Таланчук запропонував організувати в Житомирі регіональне відділення Інституту розвитку людини. Не зважаючи на завантаженість роботою, Б.Б. Самотокін погодився, його зацікавив вищий навчальний заклад, в якому будуть створені умови навчання для всіх бажаючих: ”В Україні, зокрема, досі майже недоступною була система вищої освіти для людей із обмеженими можливостями пересування – інвалідів, а також військовослужбовців, жінок із малими дітьми. Навіть заочна форма потребує періодичних, неодноразових поїздок до інституту; тож для цієї категорії мало пристосована. А в нашій країні лише інвалідів більше шести мільйонів, та й “чорнобильський фактор ” щороку примножує цю кількість. Щоб протистояти проблемі, у Києві заснували Інститут розвитку людини (після перереєстрації він називатиметься Університетом “Україна”). Ми, у свою чергу, докладемо усіх зусиль, щоб також допомогти багатьом людям”. [Б.Б. Самотокін]

Для вирішення організаційних питань була створена ініціативна група, до складу якої увійшли:

  • Самотокін Б.Б. – керівник представництва;
  • Кучерук В.І. – виконавчий директор;
  • Самотокіна А.Г. – начальник навчальної частини, відповідальний секретар приймальної комісії;
  • Сушицька В.К. – головний бухгалтер.

На той час Кучерук Володимир Іванович працював проректором Житомирського інженерно-технологічного інституту, до того був начальником управління економікою Житомирського облвиконкому, директором АКБ “Полісся”. В.І.Кучерук: “Запропонована справа Бориса Борисовича відразу викликала в мене велику зацікавленість. Чим більше я дізнавався про ідею, тим краще викарбовувалося у моїй душі прагнення розпочати все зараз і тепер, і ні в якому разі не відтягувати на завтра, післязавтра і т.д.”.

Антоніна Григорівна Самотокіна працювала старшим викладачем Житомирської агроекологічної академії, мала 40- річний стаж викладацької роботи у вузах Росії та України. Її перші враження з початком великої справи: “Чесно кажучи, трішки було боязно. Але не від того, що це – досить клопітка справа, доведеться вирішити і побороти багато проблем. Просто аналога такого вузу в Житомирі та й узагалі в усій Житомирській області не було і немає. Прагнення, щоб усе було гаразд та відчуття, що все вийде, призводило до незрозумілої моторошності. Та після декількох упевнених кроків та рішень Б.Б. Самотокіна все стало на свої місця, всі переживання переросли у велику радість”.

В.К. Сушицька закінчила ЖІТІ, працювала на кафедрі інженером, закінчила курси бухгалтера: “Кожне відкриття будь-якого навчально закладу (школи, технікуму, інституту, університету) – велика справа, і перед такими людьми, як Б.Б. Самотокін, я просто схиляюсь”.

Так у 1999 році було засновано представництво Університету “Україна”.

Головне – ВНЗ був відкритий, і будь-які проблеми, які виникали, нікого не лякали, а навпаки, вони боялись дружнього колективу університету, на чолі якого стояв Борис Борисович Самотокін.

Професор Б.Б. Самотокін поєднує велику організаторську роботу з науковою роботою, підготовкою спеціалістів вищої кваліфікації. Має більше 200 наукових і навчально-методичних праць, серед них – 25 авторських свідоцтв на винаходи, 15 підручників та посібників.

Сфера наукових інтересів професора Б.Б. Самотокіна – це технічна кібернетика (системи керування об’єктами, що рухаються; роботехніка; автоматизація технічних процесів і виробництв), інноваційний менеджмент, менеджмент освіти. Він – член двох спеціалізованих рад по захисту докторських дисертацій у Національному технічному університеті України “КПІ”, член Європейської асоціації міжнародної освіти, Європейської мережі дистанційної освіти, Міжнародної академії навігації і керування рухом, Міжнародної кадрової академії та інших міжнародних і національних організацій.

Для Житомирського представництва із 26 ліцензованих в університеті спеціальностей були відібрані чотири – саме такі, що вважалися “дефіцитними”, тобто не готувалися іншими навчальними закладами області:

  • міжнародна інформація;
  • менеджмент зовнішньоекономічної діяльності;
  • соціальна робота;
  • фізична реабілітація.

Перший набір студентів відбувся у 1999 році і складав 16 студентів денної та 36 студентів заочної форми навчання на всі спеціальності.

Перші кроки представництво робило у приміщенні Житомирського інженерно-технологічного інституту на вул. Пушкінській, 44. Заняття доводилося проводити у вечірній школі, фармучилищі, ЖДТУ, ЖДПУ, школі №25, оскільки приміщення на вул. Пушкінській, 44 було лише офісом, а заняття проходили в тих навчальних закладах, у яких працювали викладачі, та в орендованих приміщеннях.

Але поступово ВНЗ набирав обертів та утверджувався.

У 2000 році контингент студентів становив 61 на денній та 108 на заочній формах навчання.

З 22 січня 2001 року керівником представництва була призначена кандидат соціологічних наук Олена Михайлівна Дікова-Фаворська, яка до цього працювала проректором Житомирського інституту підприємництва та сучасних технологій.

Ректором навчального закладу О.М. Дікова-Фаворська була понад 10 років. Дякуючи зусиллям Олени Михайлівни, інститут став відомим в області та в Україні своїми креативними проектами, благодійними акціями, науковими дослідженнями. З кожним роком зміцнювалась матеріально-технічна база. У 2009 році О.М. Дікова-Фаворська захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора соціологічних наук, із 2011 року вона – професор одного із провідних національних університетів України.

З вересня 2001 року студентський колектив поповнився 273 новими членами і становив 442 студенти.

У 2002 році контингент зріс до 530 студентів, у 2003 р. їх стало 665 на денній і заочній формі навчання.

Серйозні підходи до формування професорсько-викладацького складу дали свої результати.

У 2000 році був лише один штатний викладач, у 2001 їх стало шість, у тому числі три кандидати наук, 2003-2004 н.р. розпочало працювати 24 штатні викладачі, серед яких 3 доктори наук, професори і 6 кандидатів наук.

У 2002 році відбулася реорганізація представництва у філію вищого навчального закладу.

Пріоритетним напрямком діяльності філії стала наукова діяльність.

Серед перших провідних учених ВНЗ – доктор педагогічних наук, професор Іванченко Анатолій Васильович, який є автором 250 наукових праць, серед яких 12 монографій і навчально-методичних посібників для загальноосвітньої і вищої школи: “Література і виховання”, “Соціально-педагогічна підготовка вчителя”, “Практикум із педагогіки” та інші. Основним напрямком досліджень вченого є технологія навчально-виховного процесу. Під його науковим керівництвом виконано вісім кандидатських дисертацій.

Значний внесок у наукову діяльність філії Університету “Україна” зробила доктор медичних наук, професор Дмитрова Н.А.

Над вирішенням важливих завдань, пов’язаних із розвитком імунології, працює кандидат медичних наук, викладач університету Чабан Олена Павлівна. Олена Павлівна має близько 20 наукових робіт з питань практичного використання об’єктивних характеристик імунного апарату хворих дітей для нормалізації їх імунологічного здоров’я. Брала активну участь в організації імунологічної служби в Житомирській області. За сумлінну працю нагороджена орденом “Знак Пошани”.

Сластенко Микола Миколайович – кандидат біологічних наук, доцент. Загальний педагогічний стаж становить більше 30 років. Є автором понад 50 наукових праць у галузі медицини, експериментальної фізіології та біології. За сумлінну працю та науково-дослідницьку роботу нагороджений медаллю “За доблесний труд”. Його основні праці: “Методологічні проблеми сучасної біології і їх відображення в курсах біологічних дисциплін”, “Проблема адаптації студентів у процесі навчання”, “Екологічний стан Житомирщини”, “Сучасний стан водного басейну Житомирщини та його вплив на здоров’я населення”, “Еколого-медична ситуація Житомирщини”, “Рідкісні та зникаючі види тварин”.

Горошко Олена Григорівна – лікар вищої категорії, завідувач відділення фізичної терапії та реабілітації ПМО №2 м. Житомир. Запровадила й активно використовує в лікуванні та фізичній реабілітації хворих методику і технологію мікрохвильової резонансної терапії та голкорефлексії.

Саєнко Василь Іванович – практикуючий психолог, випускник Київського державнго національного університету ім. Т.Г. Шевченка, факультету філософії, спеціальність «Психологія». Працював у психіатричній лікарні Житомира на посаді практикуючого психолога.

Мошковська Галина Петрівна – з 2001 року заступник керівника філії Університету”Україна”, викладач вищої категорії, “Відмінник народної освіти”. Загальний стаж педагогічної роботи – 40 років.

Перші 5 років розвитку навчального закладу характеризуються такими показниками:

  • 1999 р. – 52 студенти і жодного штатного викладача;
  • 2000 р. – 169 студентів, 1 штатний викладач – кандидат наук;
  • 2001 р. – 442 студенти, 6 штатних викладачів, у т.ч. 3 кандидати наук;
  • 2002 р. – 530 студентів, 15 штатних викладачів, у т.ч. 4 кандидати наук, 1 захистив дисертацію;
  • 2003 р. – 665 студентів, 24 штатних викладача – 3 доктори наук, 6 кандидатів наук, 2 професори.

Для будь-якого ВНЗ неабияке значення мають його студенти, а особливо випускники, що створюватимуть імідж та підтримуватимуть чесне ім’я свого навчального закладу. Наш університет “Україна” також має нагоду відчувати гордість за своїх випускників. Перший випуск відбувся у 2003 році і становив 15 студентів денної форми навчання. Випуски отримали диплом бакалавра державного зразка. За роки своєї діяльності інститут дав путівку в життя біля 1500 випускників.

У грудні 2005 року філія була реорганізована у Житомирський економіко-гуманітарний інститут вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (наказ №207 від 02.12.2005 року „Про реорганізацію Житомирської філії”). Інститут визнано акредитованим за ІV рівнем.

За період діяльності навчального закладу докторську дисертацію захистила Дікова-Фаворська О.М. (2009 р.), шість викладачів захистили кандидатські дисертації – Обіход С.В. (2002 р.), Перелигін (2005 р.), Магась В.О. (2009 р.), Бурова Г.В. (2010 р.), Бардашевський Ю.В. (2011 р.), Яворська Т.Є. (2011 р.), 6 викладачів готуються до захисту кандидатських дисертацій.

Контингент студентів на 01.10.12 року складав близько 500 осіб.

В академічних групах навчаються студенти з вадами зору та слуху і з порушенням опорно-рухового апарату. Так, станом на 1 вересня 2012-2013 навчального року в інституті навчається 28 інвалідів і 8 дітей із малозабезпечених сімей.

Сьогодні в інституті створено всі умови для успішного навчання: просторі світлі аудиторії, обладнані кабінети, комп’ютерні лабораторії, бібліотеки, спортивні зали.

В інституті працює студентська соціологічна служба, психологічна консультація, при кожній кафедрі діють наукові гуртки, укладені угоди з багатьма організаціями міста та області, де студенти, відповідно до профілю своєї спеціальності, можуть набути знань та практичних навичок, проходити всі види практики. Для успішної організації навчального процесу в умовах переходу на кредитно-модульну систему навчання за вимогами Болонського процесу укладено договори співпраці з обласною універсальною науковою бібліотекою, обласною медичною бібліотекою.

Комп’ютери Інституту об’єднані в мережу, яка має цілодобовий доступ до швидкісного безлімітного Інтернету з тарифом та швидкістю ОГО-1 Мбіт/сек.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року № 866 інститут внесено до переліку вищих навчальних закладів, студенти яких проходять військову підготовку за програмою офіцерів запасу. Студенти проходять цю підготовку на базі Житомирського військового орденів Жовтневої революції та Червоного прапора інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова.

З жовтня 2011 по лютий 2017 року інститут очолював молодий науковець, кандидат економічних наук Перелигін Микола Миколайович.

Підтримуючи традиції, які утвердились в інституті, Микола Миколайович виробляє стратегію подальшого розвитку навчального закладу, утвердження його позицій, підтримки молодих науковців. Основним завданням він вважає використання потенціалу науково-педагогічного колективу, адже зараз саме відбувається його становлення й активний розвиток. Перелигін М.М. прийняв керівництво колективом, у складі якого 21 штатний викладач, 11 із яких – молоді науковці, які щойно захистили кандидатські дисертації або готуються до захисту. У 2010-2011 рр. успішно захистилися і поповнили колектив науковими кадрами 4 викладачі, які здобули наукові звання кандидатів соціологічних наук, з фізичного виховання і спорту (2) (фізичної реабілітації та олімпійського і професійного спорту), філологічних наук (перекладознавство).

У 2011-2012 рр. колектив поповнився 3 кандидатами економічних наук, кандидатами філологічних, психологічних, політичних наук.

Усі ці молоді викладачі виросли разом із інститутом, започатковували його традиції, утверджували імідж. Основним завданням молодий директор вважає дати змогу молодим науковцям реалізувати себе у професійній діяльності. Тому свою діяльність він розпочав із розширення спектру освітніх послуг, що виражається у ліцензуванні нових напрямів підготовки. Інститут протягом всієї діяльності готував фахівців за чотирма напрямами ОКР «бакалавр», «спеціаліст», «магістр», колектив працює над тим, щоб запровадити ще три напрями підготовки, і зробив уже перші кроки для цього. Привабливими стали напрями підготовки «Туризм», «Філологія», «Здоров’я людини», ініціатива з ліцензування яких була підтримана Регіональною громадською експертною комісією ДАКу в Житомирській області.

З лютого 2017 року інститут очолила кандидат економічних наук Шафранова Катерина Володимирівна.